Заняття лабораторії " Розмова для душі"

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка"

21 червня керівник лабораторії "Розмова для душі" Нікітченко Людмила Іванівна провела для вчителів української мови та літератури виїзне заняття  лабораторії до Національного заповідника"Батьківщина Тараса Шевченка".

Яскраві, світлі, незабутні враження залишилися від нашої  поїздки на батьківщину Тараса Григоровича Шевченка. Чудова та неймовірна природа, дивовижна душевна атмосфера, нові відкриття, приємне спілкування – усе це за один насичений і цікавий день. Національний історико – культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» знаходиться в Черкаській області, недалеко від м. Звенигородка та м. Лисянка, об’єднує Шевченкове (раніше Керелівка), Будище, Моринці. У цих місцях народився і виріс майбутній поет. У Шевченковому знаходилася садиба родини Тараса. Саме тут було відкрито літературно -меморіальний музей, на базі якого в 1992 році створено заповідник.

 Батьківський будинок був відновлений саме за малюнками Шевченка. Біля музею стоїть бронзовий тринадцятирічний Тарас, у саду збереглася могила матері поета.
Прогулюючись по території заповідника, ми відчули потужну енергетику місцевості. В експозиціях музею побачили деякі збережені особисті речі поета, перші видання книг, портрети і фотографії, архівні документи. А ще  побували біля будиночка дяка Богорського, саме в ньому  колись осягав премудрості науки видатний письменник України, Великий син Великого народу Тарас Григорович Шевченко. Будинок є єдиною спорудою на всій території села, що зберегла свій вигляд.
Знайомство із заповідником «Батьківщина Тараса Шевченка» ми почали з музейного комплексу в с. Шевченкове. До 1929 р село мало назву Керелівка. «Керель ліс» – так називалася місцевість на карті України 1648 р., яку створив француз Боплан. Мимоволі переймаєшся цією атмосферою,особливо коли заходиш в охайно побілену хату і відчуваєш аромат сіна і любистку. Цікаво, що біла частина хати – це житлове приміщення, а глиняна світло-коричнева – це господарська частина, у якій зберігалося різне побутове начиння.Затишний двір доглянутий, потопає у квітах, зелені трав і дерев.
У  музеї  «Батьківщина Тараса Шевченка» є дійсно унікальні експонати: предмети побуту, картини, малюнки, старовинний ткацький верстат, весільний рушник старшої сестри Тараса Катерини,меблі з маєтку П.В. Енгельгарда, скромний дерев’яний стіл Тараса Шевченка.

Скрізь ми відчували святе душевне тепло, а таку атмосферу  не зустрічали в інших музеях.

  Моринці – село, у якому народився і жив до 2-х років Тарас Шевченко. Є кілька цікавих версій походження назви села Моринці. Перша – тут в старі часи, щоб добути мед, «морили» бджіл димом. Інша – село заснували люди з «моря». Ну і версія трагічна – перших поселенців покосила чума, або «мор».У Моринському музеї в ошатних дворах з господарськими будівлями стоять дві побілені хати і пам’ятник матері поета з маленьким Тарасом на руках.Обидві хати відновлені в 1989 р. Одна – кріпацької родини Бойко – батьків мами поета Катерини. У такому будинку росла і готувала придане Катерина. Тут народився  Тарас Шевченко, як раз на Тарасія за церковним календарем. Пізніше він сюди приходив з Керелівки в гості до діда. Між дворами – «садок вишневий коло хати». Стежка веде вниз, там  є копанка- колодязь, біля нього встановлені оригінальні дерев’яні скульптури. Екскурсовод Станіслав Володимирович розповів  про життя Тараса Шевченка, про народні традиції і звичаї, а ще вніс інтерактив у свою екскурсію. Ми спробували прасувати, управлятися з речами домашнього вжитку, знайомилися з роботою місцевого гончара та інших майстрів селища.

 Будище – наступна точка нашого маршруту. У XVII ст. виникло с. Будище. Версії його заснування різні. Одна – романтична: одинокий козак побудував серед полів хату, а на питання, чому сам, відповідав «буде ще» – люди з’являться. Друга версія – практична: власник цих земель Воєвода Ян Данилевич будував в лісах буди. Так називалися фабрики, на яких з рослинної золи робили спеціальну сіль – карбонат калію. Ця сіль раніше називалася поташ. Від буд і назва-Будище. Літню дачу – маєток поміщика П. В Енгельгарда оточує великий старий парк. Колись  парк був дуже гарний, з каскадом озер і тінистими алеями. Тут влітку служив козачком юний Тарас. Будівля зараз на реставрації. Судячи з інформації на стенді, вона повинна була бути закінчена ще в грудні 2013 року, але, на жаль, реставрація заморожена на невизначений термін. Вимощена плиткою доріжка в парку веде до одного з трьох знаменитих тисячолітніх дубів. На конкурсі «Національне дерево України» три 1000- річних дуби Тараса Шевченка посідають друге місце в номінації «Меморіальне дерево України”. Під ними проводив час  Тарас. Кажуть, у  дуплі одного з дерев він ховав свої малюнки.Дуби реставрують усіма можливими засобами. Колись потужні й сильні дерева, мабуть, з усіх сил підтримують життя...  

 Між селами Шевченкове та Моринці – хутір Шампань з унікальним військово- патріотичним музеєм.
 Ось така прекрасна мадрівка одного дня.  Батьківщина Тараса Шевченка -  дивовижний куточок, земний рай із чудовою природою, неповторною атмосферою і душевною енергетикою. Сюди потрібно обов’язково приїжджати!

   Щиро вдячні Вам, Людмило Іванівно,за прекрасне заняття у Вашій лабораторії!

   ДЯКУЄМО ВАМ!!! Це була незвичайна, хвилююча,просто душевна екскурсія.

 Щиро вдячні начальникові відділу освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Стратоновій Тетяні Іванівні за сприяння в організації поїздки до комплексу!



Запрошуємо переглянути наші світлини