ММО вчителів української мови та літератури розпочало свою роботу 12 січня 2017 року
Учіться, поки інші сплять; працюйте, поки інші відпочивають; будьте готові, поки інші розслабляються; мрійте, поки інші плачуться (William Dudley Ward). Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу (Ліна Костенко). І все-таки: в началі було Слово! І все-таки: начальний дух — Любов (Євген Маланюк). Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній (Олесь Гончар). Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (В.Захарченко). … Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна (Д. Луценко). Яке то щастя — мати мову, якою створено «Кобзар»! Оту святу, многовікову — наш найдорожчий Божий дар!(Володимир Квітневий). Ми прийшли в цей світ, щоб допомагати один одному в нашій подорожі по життю (Уїльям Джеймс). Сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб вчитися танцювати під дощем (Vivian Green).

пʼятницю, 9 березня 2018 р.

ВЕЛИКИЙ СИН ВЕЛИКОГО НАРОДУ



   Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну ( Шевченківські читання в Новоукраїнці)





З домовини, довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої:

Не проспіть Україну мою.

І нарешті  ковтнувши свободи,

Не втішайтесь дарами в раю…

Я прошу тебе, рідний народе:

Не проспи Україну мою.




Немає коментарів:

Дописати коментар